Розмова з Іриною Терехович (Незламна)

Аеророзвідниця, молодша сержантка, мама. Ірина «Незламна» Терехович захищає нашу країну з 2015 року, нині — командирка 1-го розвідувального відділення 128ої Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

В листопаді ми завітали на позиції до Ірини й особисто передали їм тачку, наповнену коробками з усіляким добром, та коптер на потреби підрозділу. Завжди усміхнена і з жартами, Ірина — ще один приклад щирої української бійчині, яка задля майбутнього своїх дітей та своєї країни радо стала до зброї.

У 2015 році Ірина служила як доброволиця, а у 2016 підписала контракт зі Збройними Силами. Хоча Незламній пропонували стати медикинею, вона надавала перевагу розвідці, коригуванню вогню, орієнтування на місцевості — ну і зброї. Ірина пройшла шлях від солдата до молодшої сержантки і командирки відділення і зараз далі захищає наші землі на Сході країни.

Про інтереси жінок у ЗСУ, дискримінацію в армії та те, що мотивує воювати до останнього — читайте далі!

Як і коли ти потрапила до війська та ким є зараз?

Потрапила у 2015 році. Проходила вишкіл на базі Правого сектора під Києвом в березні й відразу ж потрапила в батальйон Аратта. Там мене почали підтягувати по тактиці по тому всьому, і перший виїзд у мене був у кінці травня в Широкіне. Мені було набагато простіше через мої знання з топографії, легко орієнтуюсь по карті та компасу. А у 2016 році в Широкіне зайшов 54й окремий розвідбат, ми з ними співпрацювали, і вони нам запропонували доєднатися до Збройних сил окремою групою. У травні був підписаний контракт… Тепер я командирка відділення.

Як тобі термуха та спідня білизна? Це останнім часом нашуміле питання.

При біді і чоловічі трухани підійдуть та й термуха. Ми мусимо ходити з тим, що нашито попереду, а це незручно. До того ж, у жінок є потреба в спортивному ліфчику, який добре підтримує, не натирає. Ми таке самі собі купляємо, як і засоби гігієни. ЗСУшні термухи універсальні, і я їх носила, вони досить зручні. А от [жіночу] білизну хотілося б побачити.

Чи стикалась ти з дискримінацією за статтю до та після 24 лютого? Як тримати нерви?

Так, “ти дівчина, ти цього не будеш робити” – у більшості випадків таке є досі, нічого не змінилося. Нерви тримати важко, але поряд мене мій чоловік і легше, бо одне одного підтримуємо. А ще чорний гумор допомагає для того, щоб не їхала кукуха.

Інтереси дівчат ЗСУ – які вони?

Інтереси у кожного свої. Мій — аби закінчилася війна та мої діти жили у мирній країні. За ці роки я багато чого віддала: найперше свою присутність — мої діти, мій молодший син, ростуть без мене. Жодна зарплата (а деякі думають, що ми йдемо в ЗСУ заради зарплат) не окупить того, що втрачають мої діти. До того ж, ми часто використовуємо кошти, що отримуємо від держави, на обладнання, ремонт машин, тощо. Тут, звісно, допомагають волонтери.

Які проблеми є зараз у ЗСУ?

Голодування кадрів. Це ми тут вже років 5-6, вже хоч щось в памʼяті відклалося, якась логіка працює, у нас більше часу було вивчити військову логіку, тактику. Тому що такого широкого військового наступу не було вже з 16ого року – був час навчання. А ті, хто тільки зараз беруться за військову справу, вимушені вчитися у дуже стислі терміни. Бор ця наука – це захист їхнього життя. Знати треба все для того, щоб вижити та виконати бойову задачу.  

Що для тебе Жіночий ветеранський рух?

ЖВР – це щось особливе. Багато дівчат зараз займаються різним, хтось — навчанням, хтось — волонтерством, такмедом багато, хтось вернувся в лави ЗСУ. Стараємося одна одну підтримувати, зідзвонюватися. Дівчата дуже багато допомогли. І це з усіх боків круто, бо Жіночому ветеранському рухові перш за все важливі інтереси дівчат у Збройних Силах України. Хочеться продовжувати в тому ж дусі.

Валіко Коробкадзе