Х Ювілейний Злет ветеранок

Як же довго ми цього чекали і нарешті live-зустріч учасниць Жіночого ветеранського руху стала реальністю. Більше року в карантині та періодичних локдаунах ми всі могли бачити одна одну лише через екрани гаджетів. Так ми проводили наші навчання, зустрічі, так ми й реалізували наш перший КіберЗлет минулоріч. І як тільки це стало можливим, ми зібралися на березі Чорного моря в Коблеве на Злет, за нашою старою доброю традицією. 

Злет ветеранок – це можливість побути в колі своїх, де без зайвих слів тебе підтримають та зрозуміють, дадуть пораду, обіймуть, не засудять, де можна поплакати чи порадіти з посестрами, або ж познайомитися з новими учасницями. Як самі дівчата кажуть: «Наш Рух – це життя»; «Приїхала за обіймами, за розумінням і підтримкою. Бо я знаю, що отримати їх можу тільки тут»; «Тут коло своїх, я довго чекала Злет»; «Я тут бо хочу допомагати нам всім ставати сильнішими і водночас самій ставати сильною». 

Але метою заходу були не лише зустрічі та обійми, вона була дещо глибшою. Півсотні  ветеранок, діючих військовослужбовиць, капеланок та волонтерок зібралися разом, щоб обговорити тему миру. Що для нас мир, як ми можемо долучатися до його розбудови в нашій державі, що нам необхідно для цього знати та й взагалі, чи готові ми до процесу миротворення?

Програма Злету була досить насиченою як новою інформацією так і емоційно. І розібратися в складних моментах допомагали запрошені спікерки.  Фасилітувала всі процеси давня приятелька Руху, психологиня Людмила Новіцька. В перший же день, який був складним і насиченим, важливо було задати правильний тон всій події. Дівчата роззнайомилися, відчули себе в безпеці, змогли відкритися одна одній та відпустити наболіле. Людмила допомогла в цьому, а також надала базові знання та навички з управління стресом. 

Суттєвий вклад в гармонійність роботи внесла Катерина Гіренко, гештальт-терапевтка, яка допомогала зрозуміти свої рефлексії, попрацювати з прощенням та болем. Родзинкою Злету стала гра з метафоричними картами під наставництвом Катерини, яка посприяла тому, що учасниці змогли дізнатися деякі таємниці про себе.

Третій день був повністю присвячений миробудівним процесам. Експертка Тетяна Кисельова люб’язно погодилася попрацювати з учасницями Злету над цією досить складною темою. Вона є високо кваліфікованою спеціалісткою з медіації і працює, зазвичай, з найвищими рівнями управління, але для ветеранок зробила виключення, адже вірить в незламність їхнього духу, розуміє, який неоціненний досвід вони мають, і що це все можна використати в процесі миробудування. Також Тетяна поділилася навичками, які можуть бути корисними у вирішенні конфліктів в житті та на роботі; надала теоретичні знання про особисті стилі поведінки в конфліктних ситуаціях, про зв’язок переговорів з діяльністю по розбудові миру. Дівчата мали можливість пропрацювати це все на прикладах і через особисті рефлексії. Спільно з учасницями пані Тетяна обговорила роль жінок в процесах розбудови миру на прикладах інших країн.

Також в один із днів Злету відбулися показ та обговорення документальної стрічки «10 років після війни», яка висвітлює багато болючих питань про природу конфлікту, про примирення, довіру та діалог на прикладі війни в Косово. Після чого було жваве обговорення  в пошуках відповідей, проведенні паралелей з російсько-українською війною, разом з медіаторкою та експерткою з питань миробудування Світланою Петровою.

Важливою подією було знайомство та проведення панельної дискусії з головою офісу ООН Жінки в Україні Ерікою Квапіловою. Спільно з очільницею Руху Адріаною Арехтою говорили про місце жінки в сучасному конфліктному світі та піднімали значно глибші і серйозніші питання, які стосуються служби жінок в армії, жіночого здоров’я під час служби і після повернення.

На Х Злеті ми згадали та вшанували пам‘ять про загиблих посестер. Учасниці переглянули документальну стрічку про Яну Червону. Яна встигла побувати лише на першому Злеті… А в пам’ять про дев’ятнадцятьох загиблих за Україну жінок ми випустили з берега моря небесні ліхтарики, як нагадування, що вони назавжди в наших серцях і ми маємо робити можливе й неможливе, щоб їх загибель була недаремною.

Три дні пролетіли дуже швидко. В один із них на березі моря в колі біля багаття пройшло таїнство посвяти нових учасниць в Жіночий ветеранський рух, яке є традиційним для Злетів. Дівчатам тяжко було прощатися, адже за цей час вони зблизилися, відкрилися одна одній, насміялись та наплакались. Учасниці ще довго ділилися своїми враженнями та спогадами про подію в соціальних мережах.

Мабуть, це був найемоційніший Злет ветеранок з усіх поведених. Хоч і програма була навантаженою, дівчата знаходили час поспілкуватися особисто та трішки відволіктися від своїх буденних клопотів. І все це стало можливим завдяки добрим друзям Руху, які допомогли з організацію заходу та нашим партнерам – ООН жінки та Посольству Швеції.