Just do IT

Чим я буду займатися після війни? Чи не кожна з нас задавалася таким питанням. І далеко не кожна готова повертатися з війни в звичайні будні, тому багато хто з ветеранок  обирає не найпростіший шлях. Саме про це історія української ветеранки Емми Самойлової.

У 2014 році Еммі та її родині довелося покинути рідний Донецьк через свою українську позицію. Потім вона активно взялася за волонтерство на підтримку армії. Вже тоді дівчина твердо вирішила після отримання диплому підписати контракт із ЗСУ та стати на захист України. Підрозділ Емма Самойлова шукала майже півроку, адже більшість військкоматів та військових частин не мали бажання брати на службу жінок. Врешті дівчині вдалося отримати відношення і потрапити в навчальний центр “Десна”, та 2017 року стати до лав  24 ОШБ «Айдар». Спочатку була на посаді санітарки, а згодом стала оператором-топогеодезистом та командиром відділення гаубичної батареї аж до січня 2020 року. 

Після звільнення із ЗСУ Емма потрапила у не менш суворі, ніж на фронті, умови цивільного життя – карантин, відсутність роботи, проблеми з адаптацією. Тоді вирішила освоїти нову професію і з радістю вхопилася за шанс від Жіночого ветеранського руху пройти курси з програмування. Цікавий факт, що сфера ІТ дуже подібна до армії саме тим, що жінок там меншість, але нашим ветеранкам не вперше долати гендерні стереотипи у професії. Далі було сумлінне навчання та перші кроки у новій професії – в проекті Ветераніус «Спецпризначенці-12». В його рамках дванадцятеро ветеранів проходять стажування та психологічну реабілітацію. Емма знову єдина дівчина серед “спецпризначенців”. У неї великі плани на майбутнє, адже нова професія дуже їй подобається та відкриває гарні перспективи. Емма вважає своїм досягенням те, що змогла подолати стереотипи щодо своєї “нежіночої” посади в армії, а тепер надихає дівчат не сумніватися у своїх силах та підкорювати ІТ-технології.