Тату памʼяті

Тату є одним зі способів памʼятати про тих, кого ми втратили. Слова, зображення, кольори й деталі стають символами любові та скорботи. Тату допомагають зберігати памʼять про близьких та рідних, дають відчуття того, що вони залишаються поруч щомиті.  

4 жінки, які вирішили закарбувати памʼять під шкірою, розповідають свої історії далі в матеріалі.

Алла Карпенко, дівчина загиблого Євгена Базилевського, військовослужбовця 79 ОДШБ

“Ми із моїм хлопцем вирішили набити спільне тату – одненьке слово “resurgam”. У перекладі з латини це означає – я знову воскресну.  То про наше минуле, яке визначило нас, та про речі, які дозволяють відштовхнутися від нього і рухатись вперед. Ми мали робити його у січні, але у грудні він загинув. Наше «парне» тепер тільки у мене. Я зробила тату 13 грудня 2023 року, рівно рік по моменту нашої розмови. Для мене час, місце, ескіз, майстер відігравали дуже велику роль, оскільки я дуже люблю символізм. 

Коли мене запитували про моє перше тату, що воно означає, я казала, що у мене було 5 000 грн вільних грошей, а у майстра – 2 години вільного часу. Тепер я точно так не можу казати, бо моє тату наповнене символізмом.

Бджілка на руці – то про Женю і його шлях, бо його перший позивний – “Пчол”, з цього і почалась його історія. Історія також закінчилась комахами – його реанімував хлопець із позивним “Джміль”. Бджілка дуже близько до серця, як і він був для мене.

memento moro – в пам’ять про його жертву у ім’я життя та про те, що воно може обірватися у будь-який момент. У Жені було таке тату, я вирішила продовжити життя його жертви і у себе. Він набив його у день похорону його найкращого друга, а зараз батьки його друга допомагають мені проживати втрату.

Сердечко – він часто ручкою малював мені на руці сердечка, тому я й залишила їх навіки. 

resurgam – щоб мати сили пережити цю втрату і продовжувати жити й творити в пам’ять про нього.”

Олена “Лисиця” Гергель, військовослужбовиця 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, дружина загиблого військовослужбовця Василя Парфенкова “Сябро” 

“Мій чоловік загинув два роки тому під Лисичанськом. На той момент він воював у Полку ім. Кастуся Калиновського. Він сам з Білорусі, був політичним в’язнем режиму Лукашенка. У 2014-му приїхав у Київ, де ми з ним і познайомились. Воював з 2014-го року в добровольчому батальйоні ОУН. У нас двоє дітей: Мілан та Соломія. Коли почалася повномаштабка, то ми домовились, що разом зробимо собі тату. Після Перемоги. Він хотів зробити тату ДАП. “Вишки донецького аеропорту” і білоруський герб Погоня. Після загибелі Василя, я здійснила його маленьку мрію. Зробила собі тату Погоні (національний герб Білорусі): це зображення лицаря на коні, єдине, що на щиті – тризуб, бо мій чоловік був всім серцем українцем, але мріяв про визволення не лише України, а й своєї Білорусі. Зараз я теж у війську, патронатній службі 93 бригади.”

Ганна Демиденко, громадська діячка, подруга загиблого військовослужбовця 3-го полку ССО ЗСУ “Яшки Циганкова”

“У березні 2022 року я отримала новину, що мій найкращий друг зник безвісти. Це був дуже складний період і я згадала, що при нашій розмові щодо того, хто перший помре і як це пережити, я сказала, що набʼю собі тату на його честь. Ця розмова сталась у січні 2022 року, коли я хворіла ковідом.

Після новини про його можливу загибель в м. Ізюмі ми пробували його шукати, але, на жаль, ситуація не дозволяла доїхати в місто, де були бої, а пізніше – окупанти. У якийсь момент я усвідомила, що може бути “приліт” або ще щось і зберегти інформацію про пошуки та точки його ймовірного перебування ненадійно в електронних гаджетах. І я вирішила набити тату з картою міста Ізюм та точкою, на яку вказували бійці. До тату я додала медальйон свого друга, який він завжди носив з собою.

Я сподіваюсь, що він живий і ми будемо згадувати та сміятись над пригодою, але, на жаль, він не повернеться. Для мене це тату відчаю, надії і памʼяті, які назавжди зі мною”.

Йордана “SWAT” Сватко, військовослужбовиця 128-ї ОГШБр

“Тату я набила через місяць після смерті нареченого. Він загинув 29.07.2022 під Соледаром. Це слово латиною, адже ми шукали щось таке, що буде символічним. “Custodia” у перекладі це означає “конвоїр”, тому що до того, як почалася повномасштабна війна він служив строкову службу і був конвоїром”. 

Проєкт реалізується за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».